Ми — дружина і донька полеглого за Україну воїна, Героя Максима Кожушка (позивний «Міккі»). Мене звати Наталя, нашу донечку — Маргаритка.
З Максимом ми познайомилися у 2011 році у Львові. Закохалися й створили сім’ю, сповнену тепла, підтримки та щирої любові.
У 2019 році в нас народилася донечка Маргаритка — його найбільша радість і гордість. Максим був не лише люблячим чоловіком, а й неймовірно ніжним і турботливим татом. Кожну вільну хвилину він присвячував родині: грався з Ритою, читав їй казки, навчав, обіймав. У його присутності завжди було спокійно й надійно.
Рита добре пам’ятає татка, хоча на момент його загибелі їй було лише три з половиною роки. Вона пам’ятає його усмішку, голос і тепло. І ми бережемо ці спогади як найдорожчий скарб.
Максим був військовим за покликанням. Із юності він формував у собі силу духу й характер — займався кіокушинкай-карате та боксом. У 2011 році здобув право носити «краповий берет» — символ витримки, мужності й честі.
Він брав участь в АТО, воював на Донбасі, захищаючи Україну в найважчі для неї часи. Для нього це був не наказ і не формальність — це був свідомий вибір. Вибір стояти за свою державу, за її свободу й майбутнє. Він неодноразово був у зоні бойових дій і щоразу повертався додому з вірою в перемогу.
24 лютого 2022 року Максим знову без вагань став на захист Батьківщини. Обійняв нас і сказав, що має бути там, де потрібен найбільше. Спочатку був добровольцем, а згодом став бійцем спецпідрозділу ГУР МО України «Артан».
Максим мав золоті руки. Він умів усе: ремонтував автомобілі, власноруч будував дім у Львові, мріяв про велику родину й щасливе майбутнє для нас. Він не встиг завершити багато своїх задумів, але залишив по собі більше, ніж встиг би побудувати руками, — приклад мужності й честі, вірності присязі та безмежної любові до своєї родини й України.
20 грудня 2022 року Максим загинув у бою на Бахмутському напрямку. Ворожий снаряд влучив в окоп, забравши життя «Міккі» та його побратима «Хазара».
Ми безмежно сумуємо. Та водночас безмежно пишаємося ним.
Його ім’я, його сила й його любов житимуть у серцях тих, хто його знав, любив і поважав. В моєму серці і в серці донечки — назавжди.
