Едуард Нєженец – людина з великим серцем, який понад усе любив сім’ю та Україну.
Тільки ці дві пристрасті були в його житті – кохана дружина з маленькою донечкою та віддана служба Батьківщині. І поміж цих двох пристрастей йому важко було знайти компроміс.
Народився Едуард с. Високопілля на Херсонщині; у багатодітній сім’ї – мав ще трьох братів і красуню-сестру.
Батька рано не стало, а мама тяжко і часто хворіла, тому Едуард фактично допомагав ростити своїх молодших братиків та сестричку. З підліткового віку він шукав підробітки, аби буквально, було за що прогодувати сім’ю.
Здобувши економічний фах та постійно працюючи на кількох роботах, Едуард із 2014 року рвався добровольцем до українського війська.
У 2015 році йому вдалося втілити задумане та приєднатися до підрозділу морської піхоти ЗСУ у м. Миколаїв. Саме цей підрозділ, за кілька років знайде прихисток у фортеці АЗОВСТАЛЬ.
Із дружиною Едуард познайомився у 2016 році, на той час він перебував на військовій службі у Маріуполі.
Після одруження, вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові у 2017 році, з того часу сім’я замешкала у Львові, де й народилася тка бажана донечка Мілана.
За час військової служби встиг побувати у зоні бойових дій АТО, на Донецькому напрямку, проходив службу під Черніговом, та повномасштабне вторгнення 2022 року застало Едуарда на Львівщині.
Лейтенант Едуард Нєженец тренував новобранці у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки. Він захоплювався тим, наскільки вдосконалюється військова справа в Україні і вмів передати своє захоплення цим ремеслом молодшим солдатам.
Рокового 13 березня 2022 року чотири російські ракети влучили на територію полігону, тіло Едуарда, як і багатьох інших військових, що перебували на той час там, знайшли під завалами аж увечері.
З того часу життя дружини Юлії поділилося на «до» та «після».
Жодного дня не проходить без сліз та навіть через рік після загибелі, Юлія досі часом гадає, можливо, це жахлива помилка чи моторошний сон.
На жаль, це не нічне жахіття, і країна-терорист щодня підло та безжально знищує українців, і протистояти цьому усіма силами намагаються військовослужбовці ЗСУ, які роблять все можливе та неможливе, аби ціною власного життя зупинити загарбника.
Дружина Юлія поставила собі за мету усіма доступними способами зберегти пам’ять про чоловіка, лейтенанта Збройних сил України, для якого захист рідної Батьківщини – був справою життя, яке він і віддав за неї.
Цей щоденний біль – він катує, не дає забути про себе ні на день, але я знаю, що повинна жити задля нашої донечки, яку Едуард так обожнював і так прагнув захистити від того, щоб російські окупанти не прийшли до нашого дому!
Навіть мертвий він цінніший, ніж мільйони їх живих (росіян)! Своє життя прожив із гідністю, честю та любов’ю до сім’ї та Батьківщини– каже дружина Юлія.
Лейтенант Едуард Нєженец похований на Личаківському кладовищі поруч із побратимами.
Одержані нагороди:
Нагрудні знаки «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Ветеран війни – Учасник бойових дій»
Медаль «За оборону рідної держави»
Орден «Хрест Богдана Хмельницького» (посмертно)
